Фахівці Дерматологічної лікарні Ханчжоу, що є частиною Чжецзянського китайського медичного університету, займалися дослідженням осередкової, або гніздової, алопеції - поширеної форми зонального випадання волосся, яка належить до аутоімунних захворювань. Ця форма зазвичай характеризується присутністю декількох круглих локалізованих областей лисин на голові або в обличчі.
Також на тему того, як позбутися зморшок, існує перелік ефективних способів.
Психологічний стрес та інші захворювання можуть спричиняти гніздове облисіння, але в більшості випадків конкретні причини захворювання залишаються невідомими. Ця недуга може з'явитися раптово і часто спостерігається у людей з схильністю за генетичними ознаками. Згідно з науковими дослідженнями, осередкове облисіння поширено у близько 2% населення.
Нове дослідження втрати волосся
Дослідження вчених зосереджувалося на впливі мікрофлори кишківника на роботу імунної системи та на ризик виникнення інших аутоімунних захворювань, таких як псоріаз. При цьому зв'язок між кишковими бактеріями та лисинням був менш досліджений, тож китайські вчені вирішили заповнити ці прогалини в наших знаннях.
Дослідники проаналізували дані від MiBioGen та FinnGen, які містять інформацію про мікробіому кишечнику та плямисту алопецію.
Мікробіом кишечнику має вплив на випадіння волосся.
Під час аналізу було виявлено, що деякі види кишкових бактерій, такі як Butyricimonas, Enterorhabdus, Eubacterium (група xylanophilum) та Phascolarctobacterium, можуть захищати від випадіння волосся. У той же час наявність у кишківнику мікроорганізмів Ruminococcaceae UCG-003 була пов'язана з підвищеним ризиком лупенія.
Попередні дослідження показали, що коротколанцюгові жирні кислоти, які виробляють деякі кишкові бактерії, включаючи Butyricimonas, можуть впливати на запальні процеси в організмі людини. Це відповідає концепції "кишківник – шкіра", що передбачає взаємозв'язок між шкірою та мікробіомом кишківника.
Проте роль бактерії Ruminococcaceae UCG-003 як фактора ризику алопеції, навіть за їхню здатність продукувати коротколанцюгові жирні кислоти, свідчить про складні процеси, що відбуваються під час взаємодії кишкових мікроорганізмів.
Письменники наголосили, що для повного зрозуміння ситуації необхідні додаткові дослідження і закликали до обережності у тлумаченні отриманих результатів.