Також розглядається питання про те, як в Україні встановлюють діагноз аутизму та які кроки повинні зробити батьки після постановки діагнозу РАС.
Разом з експертом починаємо публікацію серії матеріалів з нагоди Міжнародного дня інформування про аутизм, який відзначили 2 квітня.
Перший міф: аутизм можна вилікувати.
Згідно з класифікацією сучасної медицини, аутизм визначається як порушення розвитку, що впливає на роботу головного мозку. Це підтверджується Міжнародною класифікацією хвороб, яку використовують медики по всьому світу, і в яку включено це захворювання.
Однак аутизм має дуже різноманітні прояви - в Міжнародній класифікації хвороб він називається розладом аутистичного спектру (РАС), оскільки не існує стандартних симптомів, які були б спільні для всіх випадків - це не хвороба, а особливість розвитку. Суть у тому, що ідея хвороби передбачає наявність певної причини, яка спричиняє порушення у організмі людини протягом певного періоду часу.
Міф 2: аутизм виникає внаслідок щеплень.
Незважаючи на те, що сучасна медицина наголошує на безпеці вакцинації як єдиному способі протистояти найстрашнішим хворобам людства, деякі групи суспільства все ще відмовляються від необхідності щеплень. Така позиція становить загрозу для всього світу, оскільки іншого способу запобігти нещасним хворобам наразі не існує.
Багато прихильників антивакцинаційного руху вважають, що щеплення спричиняє розвиток аутизму. Тому деякі батьки, які виховують дітей з аутизмом, вважають, що саме вакцинація є причиною ментальних порушень у майбутньому житті їхніх дітей.
Проте нові дослідження спростовують подібну позицію - на сьогодні немає перевірених даних, що аутизм виник внаслідок щеплення чи якого-небудь іншого зовнішнього втручання, хоча б у однієї дитини. Справа в тому, що час запланованих вакцинацій збігається з часом, коли уважні батьки помічають перші прояви РАС. І вони могли виникнути у будь-якому випадку - з вакцинацією або без неї.
Також важливо відзначити, що щеплення має серйозний вплив на імунну систему організму дитини. На жаль, у дітей з аутизмом рівень імунітету, як правило, значно нижчий, ніж у нормотипових однолітків. Тому після щеплення стан дитини може значно погіршитися.
Міф 3: аутизм це не реальне захворювання.
Цей міф ґрунтується на декількох помилкових уявленнях. По-перше, ще 20 років тому психіатри майже нічого не знали про аутизм (ми говоримо про лікарів пострадянського простору, оскільки, наприклад, у США діагностували аутизм вже з кінця 80-х років), тому часто ставили діагноз шизофренія.
По-друге, деякі медики – мова йде про лікарів "старої закалки" – вважають, що аутизм є хворобою, яку вигадали ліниві батьки, що не докладають достатньо зусиль для виховання своїх дітей, та психологами, які намагаються заробити більше грошей на цьому міфічному розладі.
Але на сьогоднішній день демонструється, що хоч такі уявлення не мають нічого спільного з загальноприйнятою реальністю доказової медицини, проте частина як медиків, так і суспільства в цілому вважають їх правдивими.
Свідчать про це і сумніння батьків, які іноді змушені доводити комісіям, що перетворення аутизму на шизофренію у їхніх дітей після 18 років - це серйозна помилка. Тому цей міф не лише неправильний, а й шкідливий, оскільки має прямий вплив на людей з аутизмом у медичному, педагогічному, соціальному та психологічному аспектах життя. Тобто, без усвідомлення проблеми і того, як саме допомогти та підтримати особу з аутизмом, це неможливо.
Міф 4: аутизм є наслідком неправильного виховання.
Цей міф частково походить від попереднього. Дехто вважає, що аутизм лише частково пояснює поведінку дитини з цим розладом. Однак недо- статнє виховання батьків – справжня причина істерик або віддаленості від світу у дитини з РАС. Тобто, "правильний" педагогічний підхід може, якщо не "вилікувати" аутизм, то зменшити його прояви та зробити дитину максимально адаптованою до норми. Але така позиція є хибною з декількох причин.
Спочатку, є неможливо позбутися вродженого розладу ментального. Людина народжується з особливим сприйняттям світу і його проявом, що є неот'ємною частиною її життя. Це так само, як народитися з двома руками чи з головою.
Вдруге, ніяке виховання не зможе змінити вроджену гіперчутливість, наприклад, до світла або шуму. Якщо комусь здається, що після певного "навчального процесу" дитина з аутизмом подумає: "Тато говорить, що треба насолоджуватись гучною музикою, а не панікувати. Так я відтепер це і робитиму", то цього ніколи не станеться.
Дітей з аутизмом потрібно виховувати на рівні з іншими дітьми, але з урахуванням їхніх вроджених особливостей та можливостей. Адже вимагати, щоб метелик плавав як риба просто нерозумно.
Міф 5: дитина з аутизмом має певний зовнішній вигляд.
В суспільстві існує стереотип щодо зовнішнього вигляду та поведінки людей з аутизмом. І коли дитина або доросла особа з аутизмом веде себе по-іншому, деякі видають такі коментарі, як "ти не схожий на аутиста".
Наприклад, часто вважають, що всі аутисти не дивляться в очі, але насправді багато людей з цим розладом здатні утримувати зоровий контакт так само, як і інші люди. Також поширена думка, що аутисти повинні проводити багато часу в самоті в темряві і уникати спілкування з іншими. Проте це не вірно, оскільки багато осіб з РАС є активними, самостійними та цілеспрямованими людьми, які мають сім'ї, роботу і можуть спілкуватися навіть краще, ніж інші.
Існує думка, що людина з аутизмом може бути генієм у цифрах, комп'ютерних технологіях і завжди бурмотіти щось під ніс. Проте це не відповідає дійсності, оскільки багато людей з аутизмом не цікавляться цими речами і успішно виконують свої справи без вокального супроводу.
Міфом є відсутність бажання дружити чи спілкуватися з іншими.