Важливість нюху у собак
Собаки мають надзвичайно чутливий нюх, який є їх головним і найбільш розвиненим органом чуття. Здатність цих чотирилапих друзів розпізнавати аромати перевищує аналогічні здібності людини в 10 – 100 тисяч разів.
Собаки також можуть бути корисними в діагностиці хвороби Паркінсона.
Науковці інтенсивно вивчають можливість використання цього унікального "таланту" собак у біомедичних цілях, зокрема для діагностики різних захворювань, таких як рак, віруси та паразитарні інфекції.
Собаки можуть відчувати небезпечні для людини стани, такі як напад епілепсії або гіпоглікемія (низький рівень цукру в крові), завдяки їх навченому нюху. Коли вони виявляють зміни у запаху, ці тварини можуть попередити свого господаря про небезпеку заздалегідь.
Нове наукове дослідження з нюху собак
На підставі даних спостережень, фахівці в галузі психології та нейронауки з Університету Далхаузі припущення, що собаки можуть бути навчені допомагати людям, які страждають від посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Цей стан розвивається у людей, які пережили подію, яка травмує психіку – шок, сильний переляк чи небезпека – приблизно у 25-35% випадків. Також він поширений у людей, які пережили війну. Загалом відомо, що даний розлад зустрічається у 7-10% населення.
Однією з головних ознак посттравматичного стресового розладу є постійні спогади про травматичні події або флешбеки, які можуть викликати стан паралізу або панічні напади. Дослідники вважають, що собаки можуть навчитися перешкоджати таким нападам або навіть передбачати їх, реагуючи на ознаки стресу в диханні людини.
Для перевірки даної гіпотези проводились експерименти, у яких взяли участь 25 собак-кандидатів. Лише двоє з них, золотистий ретривер під назвою Айві та метис німецької та бельгійської вівчарок на ім'я Келлі, мали необхідну підготовку та мотивацію для успішного завершення експерименту.
Собаки виявили ПТСР у людини.
До дослідження про нейрокогнітивні механізми зв'язку між психологічною травмою та вживанням канабісу долучилися 26 учасників, які були донорами запахів у іншому експерименті. За результатами дослідження виявлено, що серед цих учасників 14 осіб (близько 54%) відповідали діагностичним критеріям для ПТСР.
Собаки були навчені розрізняти цільовий запах від контрольного і сигналізувати при виявленні першого запаху, досягнувши точності 90%. У другій серії експериментів, собаки пересувались по одному зразку за раз, і у Келлі точність склала 81%, а у Айві - 74%.
Порівнюючи реакції собак зі звітами учасників про їхні емоції, дослідники виявили, що один собака реагував на стан тривоги, а інший – на прояви сорому. Вчені припустили, що нюх Айві міг бути "налаштований" на гормони, пов'язані з симпато-адреномедулярними реакціями (наприклад, адреналін), у той час як Келлі могла вловлювати запах гормонів гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі, таких як кортизол.
Ці результати можуть мати значення для попередження ранніх симптомів ПТСР, оскільки для цього необхідна чутливість нюху до гормонів першої групи. Однак, ураховуючи, що лише двох та 25 собак було визнано придатними для такої роботи, пошук відповідних кандидатів буде важким.