Біосигнатури молодості: дослідники провели порівняльний аналіз крові довгожителів та звичайних осіб і виявили наступне.

  • 10.02.2024 16:00
  • 3 хвилини читання
Біосигнатури молодості: дослідники провели порівняльний аналіз крові довгожителів та звичайних осіб і виявили наступне.

Стаття, опублікована у журналі GeroScience, розкриває, що в у крові довгожителів присутні загальні біомаркери, такі як рівні холестерину та глюкози.

Зверніть увагу: Як правильно харчуватися для спортсменів

На сьогоднішній день довголіття вже не є нічим особливим. Майже щотижня ми можемо побачити новини про те, як люди святкують свої 100 років і розповідають свої секрети тривалого життя. Це не тільки викликає захоплення, але й цікавить науковців, які намагаються знайти ключ до того, щоб людство могло подолати звичайні межі тривалості життя.

Науковці наголошують, що в даному контексті важливим є не лише спосіб життя людини, але й взаємодія різноманітних генетичних чинників і вплив, яким вони здійснюють один на одного.

Біологічні показники крові можуть свідчити про тривалість життя.

Дослідники дослідили профілі біомаркерів і порівняли ці показники серед людей, які живуть довго, з їх однолітками, які мали коротке життя.

Дослідження охоплює всього 44 тисячі шведів, які були оцінені щодо свого стану здоров'я у віці від 64 до 99 років.

Учені спостерігали за учасниками протягом 35 років. З них 2,7% (1224 людей) дожили до 100 років, більшість столітніх людей (85%) були жінками.

Науковці вивчили 12 біомаркерів крові, які пов'язані з запаленням, обміном речовин, функцією печінки та нирок, а також можливим недоїданням і анемією. Причиною для такого дослідження став факт, що раніше ці біомаркери вже пов'язувалися зі старінням або смертністю.

Дослідники виявили новий біомаркер – сечову кислоту – речовину, яка утворюється у організмі під час перетравлення певних продуктів. Вона має властивість спричиняти запалення.

Чим зацікавили науковці?

Ті члени, які дожили до свого сторіччя, зазвичай мали менші значення глюкози, креатиніну та сечової кислоти, починаючи з 60 років.

Хоча середня величина біомаркерів серед тих, хто дожив до 100 років, була помітно відмінною від тих, хто жив значно менше, довгожителі рідко проявляли надзвичайно високі або низькі значення. Таким чином, суттєвої кореляції так і не вдалось виявити.